Щороку у третю неділю травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій. Це день загальнонаціональної скорботи за мільйонами скалічених доль невинних людей, яких в москві нарекли своїми ворогами. Свого апогею масові політичні репресії в СРСР набули в період «Великого терору». Лише упродовж 1937–1938 років на території України було засуджено близько 200 тисяч осіб, з яких майже дві третини - розстріляно. Серед них були як прості селяни й робітники, так і відомі діячі різних галузей життя.
Не оминула трагічна доля й вчених-екологів, краєзнавців, працівників заповідників, представників природоохоронних і краєзнавчих організацій та інших українців, які намагалися вберегти цінні види, екосистеми та інші багатства рідної природи від варварського знищення пролетарями. За це вони поплатилися свободою та здоров'ям, а багато хто - власним життям.
Окремою трагедією стали репресії проти цілого покоління українських письменників, митців, науковців, які увійшли в історію як "Розстріляне відродження". Безвинними жертвами жорстоких кремлівських політичних репресій були й представники української інтелігенції, чиє коріння сягає нашої мальовничої Сумщини.
Одним із наших відомих земляків з плеяди "Розстріляного відродження" є Микола ХВИЛЬОВИЙ (м. Тростянець, Охтирський р-н) – талановитий поет, прозаїк і публіцист, чий яскравий талант був зацькований тоталітарним режимом, що зрештою призвело до його самогубства.
Важка доля спіткала й Івана БАГРЯНОГО (м. Охтирка) – журналіста і письменника, який пройшов через пекло тюрем, спецпоселень Далекого Сходу та радянських таборів за свою любов до України та її народу.
Ще однією жертвою сталінського терору був Борис АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ (с. Засулля, Роменський р-н). За сфабрикованою справою він був засуджений до страти, яку замінили на 10 років ГУЛАГу, а за наступною справою вироком стало довічне заслання.
Гострий розум і влучний гумор неперевершеного майстра сатиричного слова Остапа ВИШНІ (с. Грунь, Охтирський р-н), були "винагороджені" безпідставним звинуваченням у "контрреволюційній діяльності та тероризмі", а потім – жахіттям ГУЛАГу. А його старшого брата Василя ЧЕЧВЯНСЬКОГО, який теж був письменником-гумористом, було розстріляно.
Також варто згадати постать Никанора ОНАЦЬКОГО (с.Хоменкове Роменський р-н) - українського живописця, поета, педагога, мистецтвознавця та громадського діяча, який був організатором та директором Сумського художнього музею, що нині носить його ім'я. За "контрреволюційну націоналістичну діяльність" без жодного суду і слідства його було страчено за постановою НКВС.
Також варто пам'ятати, що московити застосовували репресії проти українського народу не лише при СРСР, а й упродовж всієї історії їхнього існування. Зокрема, ще за часів російської імперії уродженців нинішньої Сумщини, видатних літературних діячів Павла ГРАБОВСЬКОГО (с. Пушкарне, Охтирський р-н) та Пантелеймона КУЛІША (с.Вороніж, Шосткинський р-н) було піддано політичним репресіям за їх непохитну проукраїнську позицію.
Чи не найвідомішим репресованим вихідцем Сумщини є Кошовий отаман Війська запорозького Петро КАЛНИШЕВСЬКИЙ (с. Пустовійтівка, Роменський р-н). Після того, як Катерина ІІ знищила Запорізьку Січ, його було заслано на Соловецький архіпелаг, де він провів решту свого життя. Через 200 років після смерті Петра Калнишевського православна церква приєднала його до лику святих для загальноцерковного вшанування. Тож ім'я репресованого отамана і донині прославляє нашу землю, і в молитвах, звернених до нього, захищає нащадків козаків.
Відтак, багатовікова історія свідчить, що московія, як би вона не називалася і якого правителя не мала б - завжди використовувала тотальні репресії та терор щодо кращого цвіту української нації. На жаль, зараз Україна знову переживає трагічні сторінки своєї історії, коли росіяни намагаються знищити наш народ, в тому числі, застосовуючи й політичні репресії щодо українців на тимчасово окупованих територіях.
Пам'ять про жертв політичних репресій має бути постійним нагадуванням про високу ціну нашої свободи та існування нації.