Міжнародний день рідної мови був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ
сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної та культурної
багатоманітності.
За даними ЮНЕСКО, у світі існує приблизно 6 тис. мов, 43% із них
перебувають під загрозою зникнення. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам,
а 13 із них перебувають на межі зникнення.
Свято, яке покликане захищати й розвивати мови всіх народів світу, має свою,
на жаль трагічну, історію. Саме 21 лютого 1952 року у Бангладеш пакистанська
влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які
висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні
своєї рідної бенгальської мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у
1971 році цей день відзначають у країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять
загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21
лютого Міжнародним днем рідної мови.
Рідна мова для кожної
людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й
досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Саме з пошани до рідної мови починається розвиток
будь-якої країни, бо мова – один з головних символів народу.
«Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову» - Ліна Костенко.
Така загроза була й
над українською мовою протягом тривалого часу - за свою історію вона пережила
дуже багато актів лінгвоциду. І навіть сьогодні в Україні подекуди все ще
доводиться захищати право кожного розмовляти рідною мовою.
Події останніх років
стали поштовхом для переосмислення ролі рідної мови в житті кожного українця.
Вона стала оберегом, символом єдності, маркером ідентичності, інструментом
боротьби для кожного з нас, знаком незламності й сили духу для всього людства.
Плекаймо рідну мову!