28-29 травня
2019 року у Львові відбулася міжнародна конференція «Приєднання України до
Мінаматської конвенції про ртуть та її впровадження – пріоритет для збереження
здоров’я та довкілля», у якій взяла участь начальник відділу державного
екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними
хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Сумській області ДЯДЕНКО
Вікторія.
Мета конференції – це активізація процесу приєднання України до Мінаматської
конвенції про ртуть та її впровадження. Ураховуючи стан поводження з ртутьвмісними відходами в Україні, особливо
актуальною є необхідність прискорення ратифікації Конвенції про ртуть,
прийняття нормативно-правових актів, які б комплексно регулювали поводження із
ртуттю, тощо. Важливим механізмом у ефективному провадженні Конвенції мають
стати проведення інформаційних компаній та популяризація знань щодо негативного
впливу ртуті та її сполук на довкілля та здоров’я людини.
Учасники
конференції були ознайомлені із світовим та європейським досвідом впровадження
Мінаматської конвенції про ртуть, сучасні технології перероблення ртутновмісних
відходів, поводження з ртутновмісними відходами в Україні, виклики на шляху до
приєднання України до Мінаматської конвенції про ртуть та її ефективне
впровадження.
Конференція
відбувалася за участі представників міжнародних організацій, зокрема: Джон
Лотофт та Крік Вестін (Шведське агентство охорони природи), Юха Ронкайнен (ООН
Довкілля), Олег Печенюк (IPEN), Єлєна Лимберіді (ЄЕБ), Марія Ліппа (Екоконсалтинг), Голар
Ходжаян (Вірменські жінки за здоров’я та здорове довкілля).
Юха
Ронкайнен зазначив, що моніторингові дослідження повітря у світі були розпочаті
у 1991 році. Найбільша кількість ртуті потрапляє в атмосферне повітря від
золотовидобувної промисловості, внаслідок роботи вугільних електростанцій,
виробництво цементу та від обладнання, яке містить ртуть (термометри,
люмінесцентні лампи, техніка, та ін.). За даними ООН щорічно в атмосферне
повітря потрапляє близько 1300-2150 тонн ртутьвмісних сполук. Найбільшими
забруднювачами довкілля є Китай, Африка,
Латинська Америка.
На жаль, сьогодні
в Україні масштаби екологічних ризиків від забруднення довкілля ртуттю на достатньому
рівні не оцінені та не усвідомлені. Так, 1 енергоощадна лампа містить 4 мг
ртуті і забруднює 800 м3 води та 13,2 тис. м3 повітря. За
наявними даними, в Україні за рік понад 4,5 тис. т електронних відходів стають
небезпечними відходами, замість того, щоб стати джерелом цінних ресурсів. І ця
проблема потребує негайного вирішення…
До відома: Прийняття Мінаматської конвенції про ртуть було
викликане сумнозвісними подіями 50-60 років минулого століття. Саме тоді (у
1956 році) була вперше офіційно зареєстрована хвороба Мінамата у людей, які
мешкали біля затоки Мінамата у південно-західній частині Японії. Згодом був
доведений зв'язок захворювання зі споживанням отруєною ртуттю риби. Забрудник
потрапляв до морської затоки зі стічними водами хімічного заводу Chisso. У морській
воді та водних організмах неорганічна ртуть в результаті метилування
перетворювалась на метилртуть. Крім людей, жертвами отруєння стали свійські
тварини та птахи, які селилися поблизу затоки, багато з них загинуло. Тоді
ртуттю отруїлися майже 2 тисячі осіб, багато з яких при тяжкому отруєнні
померли. Малюки зазнавали інтоксикації ще до народження. Схожі випадки були
зафіксовані у США, Канаді та інших країнах. Лише через 40 років після появи
перших ознак екологічного лиха риба та молюски у затоці Мінамата були визнані
безпечними для здоров’я. Зважаючи на актуальність проблеми та небезпеку, яку
спричиняє використання ртуті, під егідою Програми ООН з навколишнього
середовища (ЮНЕП) була розроблена і 9 жовтня 2013 року ухвалена Мінаматська
конвенція. На сьогодні Мінаматську конвенцію ратифікували 74 країни,
підписали 128, а з 16 серпня 2017 року вона була підписана й Україною.
